Ми використовуємо cookies, щоб покращити сервіс lot.com. Якщо Ви не хочете, щоб cookies були надіслані на Ваш жорсткий диск, будь ласка, змініть параметри Вашого браузеру.


Політика cookies

Перейти на головну сторінку

Ваші параметри

Ваш профіль

РОЗПОРЯДЖЕННЯ (WE) № 261/2004 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ ВІД 11 ЛЮТОГО 2004 Р.

"Про встановлення загальних правил в сфері компенсації і сприяння пасажирам у разі відмови в посадці, відміни або тривалої затримки авіарейсу і про відміну розпорядження (ЄЕП) № 295/91" 

Європейський парламент і Рада Європейського Союзу,

керуючись Договором про створення Європейського Союзу, зокрема, його ст. 80 абз. 2,

на підставі Пропозиції Комісії,

з урахуванням висновку Європейського комітету з економічних і соціальних питань,

після консультації з Комітетом Регіонів,

діючи відповідно до процедури, передбаченої в статті 251 Договору, на підставі спільного
проекту, схваленого 1 грудня 2003 р. погоджувальним комітетом,

а також зважаючи на наступне:

  1. Діяльність Союзу у сфері повітряного транспорту повинна, зокрема, ставити за мету гарантію високого рівня захисту пасажирів. Крім того, слід повною мірою враховувати потреби захисту споживачів в цілому. 
  2. Відмова в посадці, відміна або тривала затримка авіарейсів
    породжують серйозні труднощі і незручності для пасажирів. 
  3. Хоча Розпорядження (ЄЕС) № 295/91 Ради від 4 лютого 1991 р. "Про встановлення загальних правил системи компенсації за відмову в посадці на регулярних повітряних перевезеннях" встановило базовий захист для пасажирів, кількість пасажирів, яким відмовляється в посадці проти їх волі, залишається дуже високою, так само як і кількість пасажирів, які є постраждалими внаслідок відміни без попереднього попередження або тривалих затримок авіарейсів.
  4. В зв'язку з викладеним вище, Європейському Союзу належить підвищити стандарти захисту, встановлені згаданим Розпорядженням, як на користь
    посилення прав пасажирів, так і для забезпечення того, щоб
    авіаперевізники могли здійснювати свою діяльність в однакових умовах на лібералізованому ринку. 
  5. Оскільки відмінність між регулярними та нерегулярними послугами повітряного транспорту має тенденцію до зменшення, подібний захист повинен розповсюджуватися не тільки на пасажирів регулярних авіарейсів, але й на пасажирів нерегулярних авіарейсів, зокрема авіарейсів, що є складовою частиною туристичних поїздок.
  6. Захист, що надається пасажирам, які відлітають з аеропорту, розташованого в одній з країн-членів ЄС, повинен бути поширений на пасажирів, які відлітають з аеропорту, розташованого в третій країні, в аеропорт, розташований в одній з країн-членів, коли авіарейс виконує європейський перевізник.
  7. Щоб гарантувати ефективне застосування цього Розпорядження, виникаючі з нього обов'язки повинні покладатися на фактичного авіаперевізника, який виконує або має намір виконати авіарейс, незалежно від того, чи є він власником літака, чи виступає літак об'єктом договору оренди з екіпажем (wet lease) або без екіпажа (dry lease), або ж фактичний авіаперевізник діє на будь-якій іншій підставі.
  8. Це Розпорядження не повинно обмежувати право фактичного авіаперевізника вимагати відшкодування збитків у будь-якої особи, зокрема у третьої особи, відповідно до обов'язкового для виконання законодавства.
  9. Слід зменшити кількість пасажирів, яким відмовляється в посадці проти їх волі, за рахунок вимоги від авіаперевізників, щоб вони зверталися до добровольців, готових відмовитися від свого бронювання в обмін на певні пільги, замість того, щоб відмовляти пасажирам в посадці, і за рахунок виплати повної компенсації пасажирам, яким остаточно було відмовлено в посадці.
  10. Пасажири, яким відмовлено в посадці проти їх волі, повинні мати можливість відмінити свій авіарейс та отримати назад вартість свого квитка або продовжити авіарейс на задовільних умовах, і повинні отримувати адекватну турботу під час очікування подальшого авіарейсу.
  11. Добровольці також повинні мати можливість відмінити свій авіарейс і отримати назад вартість свого квитка або продовжити авіарейс на задовільних умовах, оскільки вони стикаються з такими ж труднощами поїздки, як і пасажири, яким відмовлено в посадці проти їх волі.
  12. Слід також мінімізувати труднощі і незручності для пасажирів, що викликаються відмінами авіарейсів. Для цього необхідно спонукати перевізників до того, щоб вони інформували пасажирів про відміни до запланованого часу відправлення і, крім того, пропонували розумну пересадку на інший маршрут так, щоб пасажири могли пристосуватися до неї. Якщо авіаперевізники не можуть зробити це, то вони повинні виплачувати пасажирам компенсацію, крім випадків, коли відміна спричинена надзвичайними обставинами, яких неможливо було б уникнути, навіть у разі вживання всіх розумних заходів.
  13. Пасажири, авіарейс яких відмінений, повинні мати можливість отримати назад вартість свого квитка і можливість пересадки на інший маршрут на задовільних умовах; а також отримувати адекватну турботу під час очікування подальшого авіарейсу.
  14. Як і в рамках Монреальської конвенції, зобов'язання фактичних авіаперевізників повинні бути обмежені або фактичні авіаперевізники повинні звільнятися від відповідальності, якщо подія спричинена надзвичайними обставинами, яких неможливо було б уникнути навіть у разі вживання всіх розумних заходів. Подібні обставини можуть, зокрема, виникати у випадках політичної нестабільності, метеорологічних умов, несумісних з виконанням відповідного авіарейсу, загроз, пов'язаних з безпекою, непередбачених несправностей, які можуть позначитися на безпеці авіарейсу, а також страйків, що впливають на діяльність авіаперевізника.
  15. Слід визнавати наявність надзвичайної обставини в тому випадку, якщо рішення керівництва повітряним сполученням, що відноситься до конкретного літака в конкретну дату, має своїм наслідком тривалу затримку авіарейсу, перенесення авіарейсу на наступний день або відміну одного або декількох авіарейсів цього літака, навіть якщо зацікавленим авіаперевізником були вжиті всі раціональні заходи з метою уникнення затримок або відмін.
  16. Це Розпорядження не повинно застосовуватися у разі відміни організованої туристичної поїздки по інших причинах, чим відміна авіарейсу.
  17. Пасажири, авіарейс яких затриманий на певний термін, повинні отримувати турботу і мати можливість відмінити свій авіарейс і отримати назад вартість свого квитка або продовжити авіарейс в задовільних умовах.
  18. Турбота про пасажирів, які чекають альтернативного або затриманого авіарейсу, може бути обмежена, або в ній може бути відмовлено, якщо надання такої турботи здатне викликати ще тривалішу затримку.
  19. Фактичні авіаперевізники повинні задовольняти особливі потреби пасажирів з обмеженою мобільністю та всіх супроводжуючих їх осіб.
  20. Пасажири повинні отримувати повну інформацію про свої права у разі відмови в посадці, відміни або тривалої затримки авіарейсу, щоб мати можливість ефективно здійснювати ці права.
  21. Країни-члени повинні визначити режим санкцій, які діють у разі порушення цього Розпорядження, і забезпечити їх застосування. Ці санкції повинні бути ефективними, відповідними і мати попереджувальний ефект.
  22. Країни-члени повинні забезпечити загальне застосування своїми авіаперевізниками цього Розпорядження, контролювати його застосування і призначити відповідну установу, відповідальну за виконання його положень. Контроль не повинен впливати на право пасажирів і авіаперевізників вимагати відшкодування збитків в судах відповідно до процедур, передбачених національним законодавством.
  23. Комісія повинна аналізувати застосування цього Розпорядження і оцінити, зокрема, можливість розповсюдження його сфери застосування на всіх пасажирів, зв'язаних договором з туроператором або європейським перевізником, які відлітають з аеропорту, розташованого в третій країні, до аеропорту, який розташований на території однієї з країн-членів.
  24. Заходи, що передбачають більш широку співпрацю між Королівством Іспанія і Сполученим Королівством у використанні аеропорту Гібралтару, були узгоджені 2 грудня 1987 р. в Лондоні в спільній декларації міністрів закордонних справ двох країн. Ці заходи, проте, ще не вступили в дію.
  25. Розпорядження (ЄЕП) № 295/91, відповідно, підлягає відміні,

ЗАТВЕРДЖУЄТЬСЯ ЦЕ РОЗПОРЯДЖЕННЯ:

Стаття 1

Предмет

  1. Це Розпорядження встановлює на визначених ним умовах мінімальні права пасажирів в наступних ситуаціях:
    1. у разі відмови в посадці проти їх волі;
    2. у разі відміни їх авіарейсу;
    3. у разі затримки їх авіарейсу.
  2. Застосування цього Розпорядження до аеропорту Гібралтара не порушує відповідні правові позиції Королівства Іспанія і Сполученого Королівства відносно суперечки з приводу суверенітету над територією, на якій розташований цей аеропорт.
  3. Застосування цього Розпорядження до аеропорту Гібралтара відкладається до введення в дію заходів, узгоджених в спільній декларації від 2 грудня 1987 р. міністрів закордонних справ Королівства Іспанія і Сполученого Королівства. Уряди Королівства Іспанія і Сполученого Королівства проінформують Раду про дату введення в дію.

Стаття 2

Визначення

З метою цього Розпорядження:

  1. під "авіаперевізником" слід розуміти підприємство повітряного транспорту, що володіє дійсною ліцензією на ведення діяльності;
  2. під "фактичним авіаперевізником" слід розуміти авіаперевізника, який виконує або має намір виконати авіарейс згідно з угодою, укладеною з пасажиром, або від імені іншої юридичної або фізичної особи, що уклала договір з цим пасажиром;
  3. під "європейським перевізником" слід розуміти авіаперевізник, який має дійсну ліцензію на ведення діяльності, видану однією з країн-членів відповідно до положень Розпорядження Ради (ЄЕП) № 2407/92 від 23 червня 1992 р. "Про ліцензування авіаперевізників";
  4. під "туроператором" слід розуміти організатора в значенні ст. 2 пункт Директиви Ради 90/314/ЕЄС від 13 червня 1990 р. "Про організовані подорожі, відпустки та екскурсії", за винятком авіаперевізника;
  5. під "туром"» слід розуміти послуги, визначені в ст. 2 пункт 1 Директиви 90/314/ЕЄС;
  6. під "квитком" слід розуміти дійсний документ, що засвідчує право на перевезення, або еквівалентний засіб в непаперовій формі, в тому числі в електронній формі, виданий або санкціонований авіаперевізником або його уповноваженим представником;
  7. під "бронюванням" слід розуміти факт наявності у пасажира квитка або іншого доказу, який підтверджує, що бронювання було прийнято та зареєстровано авіаперевізником або туроператором;
  8. під "місцем призначення" слід розуміти місце посадки, позначене в квитку, представленому на стійці реєстрації, або - у разі авіарейсів з пересадками - місце призначення останнього авіарейсу; альтернативні варіанти авіарейсів, що є в наявності, з пересадками не беруться до уваги, якщо дотриманий запланований від початку час прибуття;
  9. під "особою з обмеженою мобільністю" слід розуміти будь-яку особу, мобільність якої при використанні транспортного засобу обмежена, зважаючи на фізичний недолік (розумовий або органів руху, постійний або тимчасовий), психічний розлад, вік або будь-яку іншу причину, що створює для нього перешкоди, і ситуація якого вимагає особливої уваги і адаптації до його потреб послуг, які надаються всім пасажирам;
  10. під "відмовою в посадці" слід розуміти відмову у перевезенні авіарейсом пасажирів, не дивлячись на те, що вони прибули на посадку при дотриманні умов, встановлених в ст. 3 абз. 2, крім випадків, коли відмова їм в посадці є раціонально обґрунтованою, зокрема, з міркувань здоров'я, вимог щодо безпеки або неналежних документів на поїздку;
  11. під "добровольцем" слід розуміти особу, яка прибула на посадку при дотриманні умов, встановлених в ст. 3 абз. 2, і на прохання авіаперевізника виражає готовність відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на певні пільги;
  12. під "відміною" слід розуміти невиконання раніше запланованого авіарейсу, на якому було заброньовано, як мінімум, одне місце.

Стаття 3

Сфера застосування

  1. Це Розпорядження застосовується:
    1. до пасажирів, що відлітають з аеропорту, розташованого на території країни-члена ЄС, до якої застосовується Договір;
    2. до пасажирів, які відлітають з аеропорту, розташованого в третій країні, до аеропорту, розташованого на території країни-члена ЄС до якої застосовується Договір, крім випадків, коли вказані пасажири отримали пільги або компенсацію і сприяння в цій третій країні, якщо фактичний авіаперевізник, який виконує відповідний авіарейс, є європейським перевізником.
  2. Абз. 1 застосовується за умови, що пасажири:
    1. мають в своєму розпорядженні підтверджене бронювання на відповідний авіарейс і, окрім передбаченого в статті 5 випадку відміни авіарейсу, прибувають на реєстрацію пасажирів,
      • відповідно до вимог і в час, вказаний заздалегідь у письмовій формі (в тому числі електронним шляхом) авіаперевізником, туроператором або уповноваженим турагентом, або, якщо час не вказаний,
      • не пізніше, ніж за 45 хвилин до оголошеного часу відправлення; або
    2. були пересаджені авіаперевізником або туроператором з авіарейсу, відносно якого вони мали в своєму розпорядженні бронювання, на інший авіарейс незалежно від причини такої пересадки.
  3. Це Розпорядження не застосовується до пасажирів, які подорожують безкоштовно або за зменшеним тарифом, який прямо або опосередковано не є доступним для всіх. Проте він застосовується до пасажирів, які мають у своєму розпорядженні квиток, виданий авіаперевізником або туроператором в рамках програми лояльності або іншої комерційної програми.
  4. Це Розпорядження застосовується тільки до пасажирів, які перевозяться літаком, який класифікується, як літак з нерухомими крилами з моторним приводом.
  5. Це Розпорядження застосовується до будь-якого фактичного авіаперевізника, який надає транспортні послуги пасажирам, що відповідають вимогам абз. 1 і 2. Якщо фактичний авіаперевізник, який не укладав договір з пасажиром, виконує обов'язки, що виникають із цього Розпорядження, то він вважається таким, що діє від імені особи, яка укладала договір з цим пасажиром.
  6. Це Розпорядження не порушує права пасажирів, встановлені Директивою 90/314/ЕЄС. Це Розпорядження не повинно застосовуватися у разі відміни організованої туристичної поїздки по інших причинах, чим відміна авіарейсу.

Стаття 4

Відмова в посадці на авіарейс

  1. У випадку, якщо фактичний авіаперевізник має обґрунтовані причини відмовити в посадці на авіарейс, то він спочатку звертається до добровольців, готових відмовитися від свого бронювання в обмін на певні пільги на умовах, погоджених між зацікавленим пасажиром і фактичним авіаперевізником. Добровольцям слід надати допомогу на принципах, що описані в ст. 8., розглядаючи допомогу, як додаток до пільг, визначених в цьому пункті.
  2. Якщо кількість добровольців є недостатньою, щоб забезпечити можливість посадки інших пасажирів, що мають в своєму розпорядженні бронювання, тоді фактичний авіаперевізник може відмовити пасажирам в посадці проти їх волі.
  3. Якщо фактичний авіаперевізник відмовляє пасажирам в посадці проти їх волі, тоді він негайно виплачує їм компенсацію відповідно до ст. 7 і пропонує їм допомогу відповідно до ст. 8 і 9.

Стаття 5

Відміна авіарейсу

  1. У разі відміни авіарейсу зацікавлені пасажири:
    1. отримують допомогу від фактичного авіаперевізника, відповідно до ст. 8; а також
    2. отримують допомогу від фактичного авіаперевізника, відповідно до ст. 9 абз. 1 літ. a) і ст. 9 абз. 2,а також - у разі пересадки на інший маршрут, коли фактичний час очікування відправлення нового авіарейсу має наступити, як мінімум, наступного дня після запланованого відправлення відміненого авіарейсу, - допомогу, передбачену в ст. 9 абз. 1 літ b) і с); а також
    3. мають право на компенсацію від фактичного авіаперевізника, відповідно до ст. 7, хіба що
      • вони були проінформовані про відміну авіарейсу, як мінімум, за два тижні до запланованого часу відправлення; або
      • були проінформовані про відміну в період від двох тижнів до семи днів до запланованого часу відправлення, якщо їм запропонована пересадка на інший маршрут, що дозволяє вилетіти не пізніше двох годин до запланованого часу відправлення і досягти свого кінцевого місця призначення після не пізніше ніж через чотири години після запланованого часу прибуття; або
      • були проінформовані про відміну в період до семи днів до запланованого часу відправлення, якщо їм запропонована пересадка на інший маршрут, що дозволяє вилетіти не пізніше години до запланованого часу відправлення і досягти свого кінцевого місця призначення після не пізніше ніж через дві години після запланованого часу прибуття; або
  2. Коли пасажири були проінформовані про відміну авіарейсу, їм повинні надаватися відомості про можливі альтернативні транспортні маршрути.
  3. Фактичний авіаперевізник не зобов'язаний виплачувати передбачену в ст. 7 компенсацію, якщо він здатний довести, що відміна авіарейсу спричинена надзвичайними обставинами, яких неможливо було б уникнути навіть у разі вживання всіх раціональних заходів.
  4. На фактичного авіаперевізника покладається обов'язок доведення того, що він проінформував пасажирів про відміну авіарейсу, а також доведення часу, в який він повідомив подібну інформацію.

Стаття 6

Затримка авіарейсу

  1. У випадку, якщо фактичний авіаперевізник має обґрунтовані причини того, що авіарейс буде затриманий по відношенню до запланованого часу відправлення:
    1. на дві години або більш у разі авіарейсів дальністю до 1500 кілометрів; або
    2. на три години або більш у разі внутрішньо європейських авіарейсів дальністю понад 1500 кілометрів і всіх інших авіарейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів; або
    3. на чотири години або більше у разі всіх авіарейсів, які не підпадають під дію пунктів а) або b), пасажири отримують від фактичного авіаперевізника:
      • допомогу, визначену в ст. 9 абз. 1 літ. a) і ст. 9 абз. 2; а також 
      • коли обґрунтовано очікуваний час відправлення наступить, як мінімум, наступного дня після попередньо оголошеного рейсу, допомогу, передбачену в ст. 9 абз. 1 літ. b) і c); а також
      • коли затримка складає не менше п'яти годин, допомогу, передбачену в ст. 8 абз. 1 літ. a).
  2. У будь-якому випадку в рамках встановлених вище термінів допомога повинна пропонуватися стосовно кожної шкали відстаней.

Стаття 7

Право на компенсацію

  1. У випадку посилання на цю статтю, пасажири отримують компенсацію в розмірі:
    1. 250 євро стосовно всіх авіарейсів дальністю до 1500 кілометрів;
    2. 400 євро стосовно всіх внутрішньо європейських авіарейсів дальністю понад 1500 кілометрів і всіх інших авіарейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;
    3. 600 євро стосовно всіх авіарейсів, які не підпадають під дію пунктів a) або b)При визначенні відстані за основу береться останнє місце призначення, прибуття пасажира до якого наступить після запланованого часу прибуття внаслідок затримки, спричиненої відмовою у посадці на борт або відміною авіарейсу.
  2. У випадку, якщо згідно зі статтею 8 пасажирові пропонується пересадка у напрямку його кінцевого місця призначення на інший авіарейс, час прибуття якого не перевищує запланований час прибуття первинно заброньованого авіарейсу:
    1. більш ніж на дві години стосовно всіх авіарейсів дальністю до 1500 кілометрів; або
    2. на три години у разі всіх внутрішньо європейських авіарейсів дальністю понад 1500 кілометрів і всіх інших авіарейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів; або
    3. на чотири години у разі всіх авіарейсів, які не підпадають під дію пунктів а) або b), тоді фактичний авіаперевізник може зменшити розмір передбаченої в абз. 1 компенсації на 50 %.
  3. Передбачена в параграфі 1 компенсація виплачується готівкою, за допомогою електронного банківського переказу, банківського переказу або чека або - з письмової згоди пасажира - у формі ваучерів на проїзд і/або інших послуг.
  4. Вказані в параграфах 1 і 2 відстані вимірюються по методу найкоротшого шляху.

Стаття 8

Право на повернення сплачених сум або на пересадку на інший маршрут

  1. У випадку посилання на цю статтю, пасажири мають право вибору між:
      • поверненням протягом семи днів, за допомогою засобів, передбачених в ст. 7 абз. 3, повної вартості квитка по ціні, за яку він був придбаний, за частину або частини нездійсненої подорожі, а також частину або частини вже здійсненої подорожі, якщо авіарейс вже не відповідає меті, яка була пов'язана з первинним планом подорожі пасажира, разом з, коли це є відповідним, зворотнім рейсом до першого місця відправлення, при першій нагоді;
    1. пересадкою на інший маршрут у напрямку їх кінцевого місця призначення в порівняних умовах перевезення та при першій нагоді; або
    2. пересадкою на інший маршрут у напрямку їх кінцевого місця призначення в порівняних умовах перевезення в пізнішу дату, що є зручно для пасажира, за наявності вільних місць.
  2. Абз. 1 літ. а) також застосовується до пасажирів, авіарейс яких є складовою частиною туристичної поїздки, за винятком питань, що відносяться до права на повернення сплачених сум, коли таке право виникає з Директиви 90/314/ЕЄС.
  3. У випадку міста або регіону, в яких є декілька аеропортів, якщо фактичний авіаперевізник пропонує пасажирові авіарейс, що прибуває до аеропорту, відмінного від первинно передбаченого, тоді фактичний авіаперевізник приймає на себе витрати по транспортуванню пасажира між аеропортом прибуття і первинно передбаченим аеропортом або іншим близьким до нього місцем призначення, узгодженим з пасажиром.

Стаття 9

Право на турботу

  1. У випадку посилання на цю статтю, пасажири отримують безкоштовно:
    1. харчування та напої в достатній кількості з урахуванням тривалості очікування;
    2. розміщення в готелі у випадках, коли:
      • виникає необхідність в перебуванні впродовж однієї або декількох ночей, або - коли виникає необхідність в перебуванні, додатковому до того, на яке розраховував пасажир;
    3. перевезення між аеропортом і місцем розміщення (готелем або іншим).
  2. Крім того, пасажирам пропонується можливість безкоштовно здійснити два телефонні дзвінки або безкоштовно відправити дві телеграми, два листи по зв'язку факсиміле або два повідомлення по електронній пошті.
  3. В ході застосування цієї статті фактичний авіаперевізник повинен приділяти особливу увагу потребам осіб з обмеженою мобільністю і будь-яких супроводжуючих їх осіб, а також потребам дітей без дорослого супроводу.

Стаття 10

Переведення до вищого або нижчого класу

  1. If an operating air carrier places a passenger in a class higher than that for which the ticket was purchased, it may not request any supplementary payment.
  2. Якщо фактичний авіаперевізник розміщує пасажира у вищий клас ніж той, на якій був придбаний квиток, то він не може вимагати жодної додаткової оплати. Якщо фактичний авіаперевізник розміщує пасажира в нижчий клас ніж той, на який був придбаний квиток, то протягом семи днів в порядку, передбаченому в ст. 7 абз. 3, він повертає:
    1. 30 % ціни квитка стосовно всіх авіарейсів дальністю до 1500 кілометрів включно, або
    2. 50 % вартості квитка стосовно всіх внутрішньо європейських авіарейсів дальністю понад 1500 кілометрів, за винятком авіарейсів між європейською територією країн-членів і заморськими департаментами Франції, а також стосовно всіх інших авіарейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів, або
    3. 75 % вартості квитка стосовно всіх авіарейсів, які не підпадають під дію пунктів а) або b), включаючи авіарейси між європейською територією країн-членів і заморськими департаментами Франції. .

Стаття 11

Особи з обмеженою мобільністю і інші особи з особливими потребами

  1. Фактичні авіаперевізники віддають пріоритет в перевезенні осіб з обмеженою мобільністю і будь-яких супроводжуючих їх осіб або собак-поводирів з відповідним сертифікатом, а також дітей без дорослого супроводу.
  2. У разі відмови в посадці, відміни або затримки авіарейсу незалежно від її тривалості особи з обмеженою мобільністю і будь-які супроводжуючі їх особи, а також діти без дорослого супроводу відповідно до ст. 9 мають право на турботу, яка надається їм якнайскоріше.

Стаття 12

Додаткова компенсація

  1. Це Розпорядження не порушує права пасажира на додаткову компенсацію. З суми подібної компенсації може відраховуватися сума компенсації, наданої згідно з цим Розпорядженням.
  2. Без порушення відповідних принципів та положень національного законодавства, зокрема судової практики, абз. 1 не застосовується до пасажирів, які добровільно відмовилися від свого бронювання відповідно до ст. 4 абз. 1.

Стаття 13

Право на відшкодування понесених збитків

У випадках, коли фактичний авіаперевізник виплачує компенсацію або виконує інші обов'язки, що покладаються на нього згідно з цим Розпорядженням, жодне з положень цього Розпорядження не можна розглядати, як обмежувальне право авіаперевізника на вимогу, згідно з відповідним законодавством, відшкодування від будь-якої іншої особи, в тому числі від третьої особи. Зокрема, це Розпорядження ні в чому не обмежує право фактичного авіаперевізника вимагати відшкодування збитків у туроператора або іншої особи, з якою фактичний авіаперевізник уклав договір. Аналогічним чином, жодне з положень цього Розпорядження не можна розглядати, як обмежувальне право туроператора або третьої особи, яка не є пасажиром, з яким фактичний авіаперевізник уклав договір, вимагати відшкодування збитків у фактичного авіаперевізника згідно з відповідним законодавством.

Стаття 14

Обов'язок інформувати пасажирів про їх права

  1. Фактичний авіаперевізник забезпечує, щоб в зоні реєстрації пасажирів на видному місці було вивішено оголошення з наступним текстом, надрукованим добре помітними буквами: "Якщо Вам відмовлено в посадці або якщо Ваш авіарейс відмінений або затриманий як мінімум на дві години, питайте на стійці реєстрації або на вході на посадку текст, в якому викладені Ваші права, зокрема, відносно компенсації та належної Вам допомоги".
  2. Фактичний авіаперевізник, який відмовляє в посадці або відміняє авіарейс, надає кожному зацікавленому пасажирові письмове повідомлення, в якому викладені правила компенсації та допомоги відповідно до положень цього Розпорядження. Він також надає це повідомлення будь-якому пасажирові, авіарейс якого затриманий мінімум на дві години. Пасажир також отримує у письмовій формі контактні дані призначеної національної установи, про яку йде мова в ст. 16.
  3. У випадку сліпих та осіб із слабким зором положення цієї статті виконуються з використанням інших відповідних засобів.

Стаття 15

Неприпустимість вилучень

  1. Викладені в цьому Розпорядженні обов'язки по відношенню до пасажирів не можуть обмежуватися або відмінятися, зокрема, шляхом вилучення або обмежувальної умови в договорі перевезення.
  2. 2. Якщо, не дивлячись на це, подібне вилучення або обмежувальна умова застосована відносно пасажира, або якщо пасажир був не проінформований належним чином про свої права і з цієї причини погодився на компенсацію меншу, ніж передбачена цим Розпорядженням, тоді цей пасажир має право порушувати необхідні процедури в компетентних судах або установах з метою отримання додаткової компенсації.

Стаття 16

Порушення

  1. Кожна країна-член ЄС призначає установу, відповідальну за виконання цього Розпорядження відносно авіарейсів з аеропортів, розташованих на його території, і авіарейсів з третіх країн в ці аеропорти. В разі необхідності, ця установа вживає заходів, необхідних для забезпечення дотримання прав пасажирів. Країни-члени ЄС повідомляють Комісію про установи, призначені ними згідно з цим пунктом.
  2. Без порушення ст. 12 кожен пасажир може звертатися до будь-якої установи, призначеної згідно з абз. 1, або до будь-якої іншої компетентної установи, призначеної країною-членом ЄС, зі скаргою, що стосується порушення цього Розпорядження в будь-якому аеропорту, розташованому на території країни-члена ЄС, або що стосується будь-якого авіарейсу з третьої країни в аеропорт, розташований на цій території.
  3. Санкції, встановлені країнами-членами ЄС за порушення цього Розпорядження, повинні бути ефективними, відповідними і мати попереджувальний ефект.

Стаття 17

Звіт

До 1 січня 2007 року Комісія представить Європейському Парламенту і Раді звіт щодо функціонування та результатів цього Розпорядження, враховуючи при цьому:

  • частоту відмов в посадці на авіарейси і відмін авіарейсів;
  • можливість розширення сфери застосування цього Розпорядження на пасажирів, зв'язаних договором з європейським перевізником, або таких, що забронювали авіарейс, який становить складову частину «туристичної поїздки», що підпадає під дію Директиви 90/314/ЕЄС, коли подібні пасажири відлітають з аеропорту, розташованого в третій країні, в аеропорт, розташований в одній з країн-членів, авіарейсами, що виконуються не європейськими авіаперевізниками;
  • можливість перегляду сум компенсацій, визначених в ст. 7 абз. 1.

Стаття 18

Відміна

Відміняється розпорядження (ЕЄС) № 295/91.

Стаття 19

Набуття чинності

Це Розпорядження набуває чинності 17 лютого 2005 року.

Це Розпорядження є обов'язковим в повному об'ємі і підлягає прямому застосуванню у всіх країнах-членах ЄС.

Складено в Страсбурзі, 11 лютого 2004 р.

Від імені Європейського Парламенту

Від імені Ради

П.Кокс

Президент

М.Макдауелл